У  дідуся Панаса велика пасіка. В кожному вулику живе дружна сім’я невтомних трудівниць. З ранку до вечора бджілки літають по лісах, полях, садах і збирають солодкий нектар. Навіть маленьку бджілку Квіточку беруть із собою – хай звикає до праці! До речі, таке ім’я вона отримала, бо народилась у квітні, коли цвіли сади. Хоч ще мала, та працьовита бджілка: кожного разу намагалася якомога більше нектару зібрати. Якось у гречаному полі застав Квіточку дощ. Сховалась мала під листочок, щоб перечекати. Аж дивиться – летить до неї дуже дивне створіння. Такого Квіточка ще не бачила – не бджілка і не комаха... А крильця які гарні – ні в кого таких нема!

– Добридень! Ти хто? – запитала у диво- незнайомця Квіточка.

– Я метелик! –  гордо відповів той.

– А я маленька бджілка. Ти дуже вродливий, я таких ще не бачила! Це, мабуть, тому, що робиш щось прекрасне?

– Та ні. Я багато сплю і літаю у своє задоволення. А працювати не звик... Мої крильця від роботи стануть геть тьмяними.

Отак погомоніли вони, а коли злива минула, розлетілися у різні боки. Звісно, оскільки вже вечоріло, Квіточка подалася до свого вулика, додому.

Наступного дня маленьку ніби підмінили. Вона не полетіла зранку з братиками та сестричками за нектаром і проспала майже до обіду. Матуся занепокоїлась: чи не захворіла часом дитина?..

– Квіточка, люба, як ти себе почуваєш?

– Усе добре, мамо.

–  А чому ж ти по нектар не полетіла?

– Вчора я познайомилась з метеликом і він розкрив мені секрет своєї вроди. Тоді я зрозуміла, що наша праця марна! Я не хочу далі працювати для людей, що споживають наш мед!

– Що ти, мила! Люди змайстрували нам вулики, вони цілий рік дбають про нас. Ми ж повинні їм віддячити! А метелик... Так, він симпатичний, але яка з нього користь? Очі радіють, настрій підіймається... Ним помилуються й забудуть, а нас насправді цінують! Тому що ми корисні, а це значить – приємні не лише зовні...

Зрозуміла Квіточка слова матусі. Наступного ранку встала рано-раненько і полетіла за нектаром. У цей день вона зібрала його більш за всіх. У вулику знову хвалили Квіточку, бо пишалися малою трудівницею. А дідусь Панас розповідав сусідам, які гарні його бджілки, і пригощав усіх солодким-пресолодким медом.

Яна Бездітна, Вінницька обл., с. Скала