Жила собі в одному містечку дівчинка на ім'я Аміночка. Кожен вечір вона дуже пізно лягала спати, і мама завжди казала їй:
– Доню, всі дітлахи вже десятий сон бачать, а ти й досі не в ліжечку!..
– Та навіщо мені туди поспішати? Я ж ще жодного сну ніколи не бачила, а просто лежати з заплющеними очима дуже-дуже сумно...
Зранку у дитсадочку хлопчики та дівчата збирались у невеличкі гуртки й розповідали свої сни. Чудові, різнокольорові. А потім у найгарніші з них дітлахи гралися. Лише Аміна стояла осторонь. Не мала вона, що розказати. Так минали день за днем. Після садочка дівчинка приходила додому і жалілася своєму котику Муркотику на те, що їй ніколи нічого не сниться. І ось одного разу коту так шкода стало малої, що вирішив він їй допомогти, адже сам Муркотик майже кожну ніч уві сні то рибку бачив, то маленьке мишеня.
Дочекався кіт ночі і, коли з'явився місяць, звернувся до нього:
– Еге-гей, місяцю ясний! Допоможи моїй хазяйці!
– А в чому справа?
– До неї сни не приходять!
– Я здогадуюсь, чому так виходить. У хмаринковій хатинці живуть матінка Дрімота, батько Сон і їхні діточки. Усі вони цілісінький день готують лозові кошики зі снами, а як спускається ніч, розносять їх малятам. Твоя хазяйка дуже пізно лягає спати, ось їй і не дістаються кольо­рові сни. Не вистачає їх на всіх.
–     Що ж робити, місяцю?
–     А ти заспівай своїй хазяйці такої колискової, щоб вона заснула своєчасно, тоді й до неї обов'язково прийде чудовий сон.
– Дякую тобі за пораду, друже!
І ось на другий день, коли дівчинка дивилась вечірню казку, Муркотик скрутився клубочком у неї на колінах і давай співати свою колискову. Хвилини зо три помуркотів, а в малої вже почали злипатись повіки, і дівчинка сама пішла у ліжечко. Котик, продовжуючи муркотіти, попрямував за нею: поруч на постіль приліг. А невдовзі й маленькі ельфи з лозовими кошиками прилетіли. Нарешті Аміна побачила різнокольорові сни. Тепер дівчинці було чим з друзями у дитсадку поділитись! До речі, з тих пір мала лягає спати своєчасно. Для її матусі такі зміни в поведінці доньки залишились загадкою. Але ж ви, любі друзі, знаєте, у чому тут справи?..    

Наталя Керницька, Київська обл., пгт Клавдієво