Марина Карпій, 20 років, вільний фотограф
Завжди була переконана, що у дитячих домах панує повний безлад, а коли приїхала – була здивована тим, які ці діти «дорослі», які вони виховані та як вони відповідають один за одного! У кожного з них свій характер, своя індивідуальність, своя родзинка… Вони мені навіть у зйомках допомагали, підказували якісь ідеї, але охоче підігравали мені та намагалися сподобатися. І в них не було ані каплі ненависті до дорослих. Я знімала їх усіх – і думала: а було б чудово залучати до таких проектів більше людей – найрізноманітніших: від до зірок до ремісників, та й взагалі робити їх глобальнішими. Адже думка про те, що своєю працею ти комусь допомагаєш, дарує крила!
Дар’я Дуюн, ХХ років, благодійний фонд «Розвиток України»
Мабуть, мені поталанило більше, аніж моїм колегам – я отримала унікальний шанс зазирнути у щасливі вічка не тільки дітей, але й по-дитячому щасливі очі їхніх нових батьків. Працюючи у Фонді, я нерідко стаю свідком того, як вирішується доля тих малюків, у яких слово «мама» звучить особливо. Це справляє надзвичайне враження: ти починаєш значно гостріше відчувати різницю між емоціями – посмішками, задумливістю, веселощами та смутком – тих діточок, які ще чекають на своїх батьків, і тих, хто вже знає, що таке щастя бути найулюбленішим, найважливішим і найціннішим у житті. І якщо мені вдалося передати хоча б дещицю цього відчуття, я можу пишатися зробленим!
Ганна Гордійчук, 24 роки, дитяча фотостудія Happybaby
Спочатку дитяча зйомка була для мене експериментом: мені не доводилося працювати з дітьми, та й активно спілкуватися теж. Але мій експеримент став моєю професією, яка приносить мені величезне задоволення. З кожною зйомкою я все більше і більше закохуюся в дітей. Їх усмішки не можуть не викликати взаємності! Переконана, що щасливими діти можуть вирости лише в люблячій сім'ї, де їм затишно і комфортно, де є мама і тато. В мене з’явилась можливість допомогти дітям з дитячих будинків знайти батьків, про яких вони так мріють і які їм так потрібні. Дуже сподіваюся, що фото цих дітей запалять іскорку у серцях і збудять бажання допомогти їм.
Олександр Індичий, 30 років, вільний фотограф
...Я дуже не люблю, коли сиріт жаліють, адже переважно це показова жалість, яка одразу переводить дітей до розряду «інших»... Ні, вони не інші, вони такі само, як ми, просто у них інші умови: ви розв’язуєте задачі з математики за 6 клас, а вони – одразу за 11-й.
...У них дуже «глибокий» погляд, нерідко смутний, але повний, здатний зупинити... 80% людей, яких мені доводиться фотографувати, мають замість погляду «пустоту» – це жахливіше, аніж сирітство.
…я зняв усіх дітлахів усміхненими: для когось я був клоуном, хтось сміявся сам, когось я брав хитрими прийомчиками, але в результаті – позитивні емоції від фотографій, від дітей, від життя, яким би воно не було...
Дмитро Ларін, 28 років, «Українська правда»
Благодійні акції за останні 5 років набули неабиякої популярності. Але чи достатньо тільки слів? Адже не все у нашому житті залежить від уряду й меценатів. Аби змінити світ на краще, потрібні зусилля усіх, і хай навіть ці зусилля будуть мінімальні, головне – підтримати загальний вектор і не забувати про нагальні проблеми. Саме тому я й взяв участь у цьому проекті – сподіваюся, за допомогою моїх робіт люди узнають і задумаються про проблему дітей-сиріт і дітей із важкими уродженими недугами. Діти, яких я фотографував, дивляться у майбутнє із надією, тож зробимо так, щоб їхні надії справдилися. Допомогти може кожен із нас!
Дар’я Павлова, 25 років, дитяча фотостудія Happybaby
Коли мені запропонували взяти участь у проекті, сумніву не було: треба їхати! За декілька років я відзняла чимало благополучних сімей. Але в дитячому будинку мені відкрився зовсім інший дитячий світ. Малюки без батьків такі самі, як і решта дітей – привабливі, цікаві до всього. Вони трошки соромляться посміхатися, а в їхніх очах багато суму і надії, надії, надії… Одного з героїв фотосессії я спитала: «Що тобі сьогодні наснилось?» А він сказав: «Мама»… Подивіться на їхні обличчя, там читається надія і сподівання на щастя. Я впевнена, що зроблені мною фотографії стануть містком, який з’єднає цих самотніх дітей із справжніми люблячими Батьками.